Порошкове фарбування: підготовка, товщина, контроль

Довговічність покриття при порошковому фарбуванні залежить від підготовки поверхні, а не від самої фарби: порошок не тримається на жирі, іржі та окалині. Друге правило: товщину вимірюють по ходу роботи, бо надто тонке й надто товсте покриття це брак, а третє: після печі перевіряють адгезію та вигляд.

Чим порошкове фарбування відрізняється від розпилювального

При порошковому фарбуванні на деталь наносять сухий порошок, який прилипає електростатично, потім плавиться і твердне в печі. При розпилювальному (мокрому) фарбуванні наносять рідку фарбу, яка сохне або твердне після випаровування розчинника.

Ознака	Порошкове фарбування	Розпилювальне (мокре) фарбування
Матеріал	сухий порошок	рідка фарба
Твердіння	у печі	сушіння після випаровування розчинника, залежно від фарби також у сушильній камері
Вимірювання товщини	шар порошку перед піччю та суха плівка після печі	мокрий шар під час нанесення та суха плівка
Типові небезпеки	пил, температура печі	пари й туман фарби

Методи вимірювання товщини мокрого шару, сухого покриття та нестверділого шару порошку описує стандарт PN-EN ISO 2808. У порошку вимірюють шар перед піччю та суху плівку після печі.

Як готують поверхню сталі, цинку та алюмінію

Сталь, цинк і алюміній готують хімічно в кілька етапів. Типова послідовність така:

Знежирення, яке прибирає масло та мастило після обробки.
Промивання.
Фосфатування (часто сполучене зі знежиренням), яке готує поверхню під фарбу.
Повторне промивання.
Пасивація.
Сушіння перед входом деталі в кабіну.

У сталевих конструкцій часто додається абразивне очищення (піскоструйне або дробоструйне) до ступеня Sa 2,5 за ISO 8501-1, перед яким виконують миття та знежирення. Після очищення сталь знову починає іржавіти, тому документація підприємства обмежує час до нанесення ґрунтовки. В одній з таких специфікацій це до 6 годин, але обов'язкова інструкція конкретного підприємства.

На алюмінії погане знежирення видно одразу: вода змочує поверхню нерівномірно, а стікає й збирається в краплі. Матовість після травлення, своєю чергою, вказує на надто слабке травлення. Деталь з такою ознакою повертають на підготовку, перш ніж вона потрапить у кабіну.

Яка товщина порошкового покриття потрібна і як її вимірюють

Єдиної товщини для всіх випадків немає. Цільове значення вказує технічний листок конкретного порошку та специфікація замовника. Наприклад, виробники наводять для одного поліефірного порошку діапазон 60-100 µm, а для іншого 60-80 µm. На систему покриття впливає і середовище, в якому стоятиме конструкція: елемент для приміщення фарбують інакше, ніж конструкцію для промислової атмосфери з високою вологістю (категорія корозійної агресивності C5 за PN-EN ISO 12944).

Суху плівку на сталі вимірюють магнітним товщиноміром (PN-EN ISO 2178), а на алюмінії та інших неферомагнітних основах вихрострумовим (PN-EN ISO 2360). Вимірювання роблять у кількох точках деталі, бо товщина різниться на краях, у кутах і на пласких поверхнях.

Надто тонке покриття гірше захищає від корозії, надто товсте марнує порошок і може заважати під час монтажу на різьбі та в отворах. Обидва результати це брак, тому оператор коригує налаштування пістолета або спосіб нанесення одразу, а не після всієї партії.

Як перевіряють адгезію та якість покриття

Адгезію перевіряють, зокрема, методом ґратчастого надрізу (PN-EN ISO 2409): ножем із лезами прорізають сітку до основи, приклеюють стрічку й оцінюють, скільки покриття відійшло. Інший застосовуваний метод це відрив (PN-EN ISO 4624), у якому вимірюють силу, потрібну для відриву приклеєного штампа. Для алюмінію виробник порошку наводить як мінімум тест окропом і тест адгезії стрічкою.

Візуальний контроль виявляє типові дефекти покриття:

апельсинова шкірка, тобто хвиляста, нерівна поверхня,
кратери й дрібні заглибини, часто від забруднень поверхні,
незафарбовані місця в кутах і заглибинах,
відколи та слабка адгезія, які зазвичай виникають через підготовку поверхні.

Дефект адгезії рідко походить від самої фарби. Спершу перевіряють знежирення, промивання та час від очищення до фарбування.

Чи потрібні фарбувальнику порошкових покриттів дозволи

Обов'язкового сертифіката для фарбувальника порошкових покриттів загалом немає, вимоги встановлює підприємство. Найчастіше вони охоплюють навчання на робочому місці та з охорони праці, роботу з пістолетом і товщиноміром, а також знання технологічної інструкції. Досвід із лаками та сушильними камерами стане в пригоді й у роботі в меблевій галузі, де підготовка основи важлива так само.

Які небезпеки є при порошковому фарбуванні

Порошкова кабіна може бути зоною небезпеки вибуху пилу, тому на частині підприємств там діє захисний одяг і антистатичне взуття, марковані символами, описаними в матеріалі про робочий одяг і засоби захисту. Від пилу та парів на робочому місці застосовують захист органів дихання згідно з інструкцією, а біля печі захист від високої температури.

Поширені запитання

Чи потрібно знати польську, щоб працювати на порошковому фарбуванні?

Мовні вимоги встановлює підприємство. На робочому місці стане в пригоді розуміння технологічної інструкції, позначень у технічних листках порошку та вказівок контролю якості.

Навіщо знежирення, якщо деталь і так проходить піскоструйне очищення?

Масло та мастило залишаються під абразивом і забруднюють очищену сталь. Тому миття та знежирення роблять перед абразивним очищенням.

Що відбувається з деталлю, яка не пройшла контроль?

Це залежить від дефекту та інструкції підприємства. Деталь може повернутися на виправлення, на повторне фарбування або на зняття покриття й повну підготовку заново.

Чи підходить порошкове фарбування як старт без досвіду?

З розвішування та знімання деталей із лінії часто починають без досвіду, а роботі з пістолетом і товщиноміром вчаться на місці, як на більшості робочих місць у роботі на виробництві.

Текст описує загальні правила. Те, що вам належить, залежить від виду договору: трудовий договір (umowa o pracę) або договір доручення (umowa zlecenie). Вирішальними є ваш договір і розрахунковий лист.